Лютеїнова фаза — другий відрізок менструального циклу, що триває від овуляції до початку менструації. У цей період на місці фолікула, що вивільнив яйцеклітину, формується жовте тіло, яке виробляє прогестерон — гормон, необхідний для підготовки ендометрія до можливої імплантації ембріона. У статті розглянемо, як триває ця фаза в нормі, чому концепцію її недостатності досі обговорюють у наукових колах, і коли варто звернутися на консультацію з планування сім’ї https://helyos.com.ua/ua/vzroslym/reproduktologiya/planuvannya-simyi у медичний центр «Геліос».
Тривалість і функція лютеїнової фази
У більшості жінок лютеїнова фаза триває 12–14 днів і зазвичай залишається відносно стабільною. Натомість фолікулярна фаза, яка передує овуляції, може помітно змінюватися від циклу до циклу.
Якщо запліднення не відбувається, жовте тіло поступово згасає, рівень прогестерону падає, і починається менструація. Якщо ж вагітність настає, після імплантації ембріон починає виробляти хоріонічний гонадотропін людини. Цей гормон підтримує функцію жовтого тіла та вироблення прогестерону, поки цю роль не забере плацента, зазвичай на 10–12 тижні вагітності. Саме тому нормальна робота жовтого тіла в перші тижні має важливе значення для підтримки та подальшого розвитку вагітності.
Дискусія навколо «недостатності лютеїнової фази»
Термін «недостатність лютеїнової фази» з’явився в медичній літературі ще у 1949 році як можлива причина безпліддя, і відтоді залишається однією з найдискусійніших тем репродуктивної медицини. Концепція передбачає, що скорочена лютеїнова фаза чи знижений рівень прогестерону здатні заважати імплантації ембріона.
Попри багаторічні дослідження, Американське товариство репродуктивної медицини у своєму офіційному висновку 2021 року констатує: недостатність лютеїнової фази не доведена як самостійна причина безпліддя чи звичного невиношування вагітності. Дослідники також не дійшли згоди щодо єдиного надійного методу діагностики цього стану. Запропоновані критерії протягом років досліджень неодноразово переглядали.
Причини такої невизначеності пов’язані з кількома факторами:
- короткочасне зниження прогестерону трапляється спорадично навіть у здорових жінок з підтвердженою фертильністю;
- єдиного узгодженого лабораторного порогу «нормального» рівня прогестерону в лютеїновій фазі не існує;
- дослідження лікування препаратами прогестерону не показали переконливого й стабільного поліпшення результатів у широкій групі пацієнток.
Саме через ці суперечності Американське товариство репродуктивної медицини свого часу опублікувало документ із показовою назвою «Поточна клінічна нерелевантність недостатності лютеїнової фази».
Роль прогестерону в імплантації та ранньому розвитку ембріона добре підтверджена. Дискусія стосується саме того, чи можна виокремити «недостатність лютеїнової фази» як самостійний, чітко діагностований стан.
Що це означає на практиці?
Через цю невизначеність при плануванні вагітності лютеїнову фазу зазвичай оцінюють не за одним ізольованим аналізом прогестерону, а в комплексі з іншими даними. Лікарі оцінюють загальну картину циклу: регулярність овуляції, тривалість обох фаз циклу, а також супутні фактори, зокрема роботу щитоподібної залози, рівень пролактину, наявність ендометріозу чи інших станів, які можуть опосередковано впливати на імплантацію.
Призначення прогестеронової підтримки в певних клінічних ситуаціях, зокрема під час протоколів допоміжних репродуктивних технологій, спирається на окремі доказові дані та не пов’язане безпосередньо з діагнозом «недостатність лютеїнової фази» у класичному розумінні.
У медичному центрі «Геліос» під час консультації з планування сім’ї лікар оцінює менструальний цикл і за потреби призначає додаткові обстеження, зокрема гормональні дослідження та УЗД-фолікулометрію. Це допомагає комплексно оцінити роботу репродуктивної системи.
Лютеїнова фаза — лише одна з ланок складного циклу подій, від яких залежить настання вагітності. Саме тому її стан потрібно оцінювати в контексті роботи всієї репродуктивної системи.