За 3 тижні змінив колісне крісло на милиці: реабілітологи Дніпра щоденно ставлять на ноги військових

За 3 тижні змінив колісне крісло на милиці: реабілітологи Дніпра щоденно ставлять на ноги військових.

Унікальний реабілітаційний центр Дніпра повертає до звичного життя військових з тяжкими травмами.

За 3 тижні змінити колісне крісло на милиці зміг військовий, який вже з місяць перебуває у центрі. Чоловік захищає нашу країну ще з часів АТО, проте через поранення мусив звільнитись. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він без вагань пішов добровольцем. У квітні цього року на Донецькому напрямку разом з побратимом дістав важке мінно-вибухове поранення.

"Мені зробили кілька операцій, нині ж у моїх ногах купа різного заліза. Близько 5 місяців я не ходив взагалі, пересувався на кріслі. Проте 3 тижні тому потрапив до цього реабілітаційного центру. Нині я майже не користуюсь візком, більше ходжу на милицях. А нещодавно зміг велику дистанцію пройти самостійно. Тож результат очевидний. Моя мета, хоч і накульгуючи, але ходити. Тим біль, що я планую повернутись до своїх хлопців", – розповів військовий.

На початку реабілітації він міг робити усього кілька кроків та відчував сильний біль, каже фізичний терапевт. Не міг спиратися на праву ногу та не залучав її як опорну функцію. Після первинної оцінки, для військового розробили індивідуальну програму реабілітації.

"В нього було по 2 заняття на день. Одне присвячене ізольованій роботі м’язів нижніх кінцівок. Це обов’язкові вправи на збільшення амплітуди руху ураженого суглобу, а також вправи, пов’язані з опорною функцією стопи та балансом. Також ми працюємо з ходою. Спочатку вчились з допоміжними засобами, і нині пробуємо без. У цілому пацієнт дуже вмотивований, через це в нас є такий гарний прогрес", – прокоментував досягнення військового фізичний терапевт.

Реабілітаційний центр Дніпра є одним із найкращих та найпотужніших в Україні. Тут використовують лише науково обґрунтовані методики, а пацієнтів активно залучають до процесу відновлення. За 3 роки роботи центр допоміг кільком тисячам людей – цивільним і військовим. До повномасштабного вторгнення у центрі допомагали пацієнтам, в яких були неврологічні захворювання. А з початком війни лікарям довелось вчитись ставити на ноги тих, хто отримав воєнні травми.

"У нас уже зник страх, як братись за пацієнта. Ми вже не боїмось давати навантаження, розуміємо, на що насамперед потрібно звернути увагу. Ми стали сміливішими, бо якщо раніше в нас були побутові, спортивні або неврологічні травмі, то у воєнний час бувають складні пацієнти з численними ушкодженнями. Тож тут треба підходити комплексно до реабілітації і до кожного індивідуально", – зазначив фізичний терапевт.