"Він дуже вмотивований і робить навіть надможливе", – фізична терапевтка про військового, який лікується в реабілітаційному центрі Дніпра

Дмитру 45 років. Захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення.

"Ніс службу на прикордонні. Виконував бойові завдання у Бучі, Ірпені, Маріуполі. Був і на Запорізькому, Донецькому, Луганському напрямках",

– розповів захисник.

За цей насичений бойовий шлях у чоловіка 12 контузій.

"Я вже жартую, що у мене їх як 12 стільців. Я ж ще з Одеси! Без жартів нікуди",

– додає Дмитро.

Проте, на нулі в оборонця стався інсульт. Військові медики швидко евакуювали його до Дніпра.

"Я нічого не пам’ятаю з того дня. Я й себе не пригадував. Відняло ліву сторону. Ходити не міг. Тоді мене перевели на реабілітацію до цього центру. Далі уже почалась велика робота. Одразу сказав дівчатам: "Ви зі мною суворіше, я хочу ходити самостійно". Почалася робота із психологами, фізичними терапевтами, ерготерапевтами. Коли потрапив сюди, не міг пересуватися. Нині ходжу без палиці. Усе завдяки роботі професіоналів",

– розповідає захисник.

Цей реабілітаційний центр у Дніпрі – одне з найсучасніших відділень цього напряму в країні. Для кожного пацієнта індивідуальна програма, за якою разом працює мультидисциплінарна команда.

"Пацієнт мав скарги на невпевненість під час ходи, була порушена статична та динамічна рівновага, до того ж слабкість нижніх кінцівок. Нині ми працюємо над витривалістю пацієнта й самостійністю. Він дуже вмотивований і робить навіть надможливе від себе",

– прокоментувала фізична терапевтка Анна.

Допомагають Дмитру у реабілітації й пацієнти цього центру.

"У мене іноді є провали у пам’яті. Але мені допомагає щоранку пригадувати, де я, мій сусід по палаті",

– ділиться військовий.

"Як тільки він прокидається, я кажу: "Привіт, ти – Дмитро, а я – Олександр. Доброго ранку! Випив ліки?""

– розповідає сусід військового по палаті.

Чоловік не військовий. Працював 24 роки рятувальником на Донеччині. 8 років уже на пенсії. Цьогоріч у березні керована російська авіаційна бомба прилетіла на його подвір’я.

"Праву руку не врятували. Ліву лікарі змогли зберегти: витягли уламок. Нині тут, проходжу реабілітацію та готуюсь до протезування. А з Дмитром ми уже й їсти разом ходимо, жартуємо! Бо жарти наші тільки ми й розуміємо. Це найменше, що я можу зі свого боку зробити для Дмитра",

– розповів Олександр.

"Із Олександром нині працюємо над відновленням рухливості лівої кінцівки, де був уламок, та над підготовкою до протезування. Тобто це робота м’язова, з кістками. За тиждень у Олександра уже є результат. Із такою динамікою можна буде із протезом бути за кермом автівки",

– підсумувала ерготерапевтка Анна.