"У перші дні приїхали до мне друзі. Кажуть: "У нас є повноцінний взвод, не вистачає медика". Роздумів не було. Відповів: "Без питань",
– поділився захисник.
Рятував життя українських військових уже на початку березня 22-го на Запорізькому напрямку. На поміч узяв тоді, в перші дні, свій бусик – "Жовток".
"Прозвали його так, бо жовтогарячий. Цей автомобіль був оснащений необхідним для порятунку побратимів. Довго він прослужив, поки ворог його не знищив", – розповів Дмитро. Вивіз з поля бою 509 український захисників. "507 – живі. Більшість – мене впізнають. От, з деякими зустрілись у лікарні. Кажуть – а ви мене врятували, ми вас пам’ятаємо, як пісні під час евакуації співали",
– не стримує посмішки захисник.
Згодом Дмитро став розвідником. За бойовий шлях має 5 поранень. Останнє отримав у ніч з 10 на 11 березня 2024 року.
"Мені тоді передали по рації, що є поранений на першому фланзі. Ніхто не може близько підійти – йде бій, криють артою, мінометами, всім чим можна… А я хоч і розвідник уже був на той час, але справу свою не забув. Я ж медик. Пішов за побратимом. За 300 метрів до побратима – вибухи. Поранило ногу",
– розповідає захисник.
Дмитро одразу надав собі меддопомогу, вколов знеболювальне і витягнув побратима. Потім ще прийняли бій. А далі операція та лікування у медичному закладі Дніпра. "Після операції у мене з’явилася проблема – боляче ставати на ногу, що була поранена. Мені сказали, що тут є реабілітаційний центр. Я думаю, а чого не спробувати", – поділився Дмитро.
"Під час обстеження виявили зниження сили м’язів стопи та гомілки. Наш план включив у себе вправи для збільшення сили м’язів, а також вправи для збільшення амплітуди рухів. Бо Дмитро міг ходити, тільки наступаючи на п’ятку. Нині – покращилась якість ходи, задіяна уся стопа й більш правильні рухи. Він – молодець",
– додав фізичний терапевт Михайло.
Дмитро сам у захваті від результатів.
"Думав, що може статися за два тижні? А тут професіонали своєї справи. Сам не очікував, що буде подібний результат",
– підсумував захисник.